Поки одні виборці втрачають бажання голосувати за кандидата, інші (нові) приєднуються до табору підтримки. Про це свідчать результати першого в Україні панельного дослідження електоральних преференцій.
Дія перша. «Доброго дня, дозвольте поставити Вам декілька запитань з приводу виборів», – запитує інтерв’юер у чергового респондента. «А що знов вибори? А кого цього разу вибираємо? Президента, так?» – збентежено відповідає респондент. «Ого, і то всі хочуть стати президентом?» – на обличчі з’являється збентеження, а погляд бігає по картці з переліком сорока чотирьох кандидатів-претендентів.
Дія друга. «…Досі не знаю», – додає той самий учасник дослідження через декілька місяців вже у процесі четвертої хвилі опитування. «Можливо, за кандидата під номером 15, або 29. Раніше мені подобався кандидат під номером 3, але там таке про нього по телевізору показали, що вже й не знаю. А ви то бачили?»
Електоральне поле – неоднорідне та мінливе
Уявімо собі гіпотетичного кандидата у Президенти пані Тетяну. Електоральне поле, у якому перебуває пані Тетяна на конкретний момент часу, формується із різних груп: переконані виборці обирають пані Тетяну, не вагаючись. Прихильні виборці схиляються до вибору пані Тетяни, але не цілком переконані у своєму виборі. Спільні виборці не можуть обрати між пані Тетяною, пані Софією та паном Ярославом. Чужі виборці не підтримують пані Тетяну і саме тому будуть обирати будь-яких інших кандидатів. Невизначені не є прихильними до жодного з кандидатів. А не-електоратне планує брати участі у голосуванні взагалі. Електоральне поле з позиції конкретного кандидата є неоднорідним і складається із зовсім різних груп.
Водночас ці групи не є стійкими. Електорат здатний переходити з однієї групи в іншу. Хтось змінить свою думку вже наступного дня після перегляду політичного ток-шоу, хтось тиждень після дискусії з друзями, а хтось – залишиться вірним своєму попередньому вибору. Наше дослідження ставить собі за мету зафіксувати такі переходи. Ми не досліджували внутрішні мотиви змін особистого вибору, також не досліджували зовнішні фактори, які підштовхнули людей змінити свою позицію. Для початку ми прагнемо побачити та описати, як змінювалися електоральні уподобання між групами респондентів.
Різнорідність та мінливість електорального простору робить соціологічні дослідження проблематичними. Коли соціологи роблять вибіркові дослідження – вони просто роблять зріз у певний момент часу. Соціологи не бачать, що відбувалось з респондентами до та після опитування. Отже дуже важко говорити щось про зміни в уподобаннях цих людей. Саме тому виникла ідея створити інструмент, який буде чутливим до неоднорідності електоральних позицій політиків, а також до коливань електоральних симпатій виборців.
За результатами методичних пошуків з 2012 року командою Соціологічної агенції Fama була створена методика диференційованого вимірювання електоральних преференцій. Методика дозволяє зафіксувати структуру електоральної позиції кандидата чи політичної сили у певний момент часу (детальніше про методику – у Довідці). А для того, аби зафіксувати динаміку громадської думки, було реалізоване панельне дослідження. Панельне дослідження – це опитування тих самих осіб протягом усієї передвиборчої кампанії. Результати такого електорального дослідження публікуються в Україні вперше.
Повний текст дослідження можна переглянути за посиланням нижче.
