«Один рік поспіль. Філософія соціальної роботи Центру у 2026 році»
Це тема круглого столу, який пройшов в комунальному закладі «Консультативно-кризовий Центр «Відповідальне батьківство» харківської міської ради» 16.10.2026 року.
Учасники заходу мали можливість почути і обговорити інформацію про діяльність нашого закладу за перший рік моєї роботи в якості директора. Об’єм цієї роботи великий, але те, що ми підготували для обговорення я вирішила викласти на розсуд людей, яким цікава моя сторінка, бо для мене це дуже важливо.
Розуміння людей про те, чим ми займаємося – це запорука розвитку цього напрямку в соціальній роботі, яка стала сьогодні стратегічно важливою для суспільства.
Відповідальне батьківство — це не лише факт народження чи утримання дитини, а інтегральний соціально-психологічний і етичний феномен, який охоплює свідоме прийняття батьківської ролі, турботу про фізичний, емоційний, соціальний і ціннісний розвиток дитини, а також готовність нести довготривалі наслідки власних рішень. На соціальному полі термін «Відповідальне батьківство» з’явився на початку століття, коли соціологи звернули увагу на таке соціальне явище, як «Безвідповідальне батьківство», і цьому явищу є пояснення.
Воно прийшло з 90-х років, коли величезна кількість людей, втратила роботу, житло, гроші, (дякуючи фінансовим пірамідам), і була вимушена знаходити різні можливості, для утримання себе, своїх дітей, і свої сім’ї. Більшість пішла в торгівлю, і поїхала по світу, залишивши своїх дітей на бабусів, дідусів, сусідів, і просто наодинці з «ключем на шиї». Виконання батьківських обов’язків звелося до дій – накормити – одягнути.
Сьогодні діти 90-х виховують своїх дітей. Тому кожен заклад, який дотичен до виховання, лікування та навчання дітей, повинен продумати такі форми відношення з їх батьками, які б їм допомогли надолужити свої втрати з володіння батьківськими навичками, та знаннями щодо виховання дітей.
Наше завдання, а я маю на увазі не тільки наш Центр, а суспільство в цілому, допомогти сучасним батькам стати відповідальними, з повним розумінням цієї відповідальності. І, можливо, тоді спрацює державна стратегія про те, що кожна дитина повинна жити в сімейному оточенні. Але наразі це оточення потребує суттєвої уваги і підтримки, особливо в умовах війни.
Відповідальне батьківство в умовах війни — це вже не лише про виховання, а про захист, стабілізацію, моральний вибір і щоденнеутримання дитини в житті. Саме тому соціальна робота з сімʼєю і батьками стає не допоміжною, а стратегічною практикою збереженнясуспльства.
Війна не зменшує вимоги до відповідального батьківства — вона їх радикально ускладнює. Батьківська відповідальність стає більш напруженою, асиметричною і часто гендерно-нерівною: один із батьків, зазвичай мати, бере на себе основний тягар щоденної турботи, тоді як інший може бути на фронті, відсутній або просторово відокремлений.
До війни сім’я зазвичай руйнувалася через внутрішні накопичені дисфункції. Під час війни навіть відносно благополучна сім’я можеопинитися в зоні ризику через зовнішній руйнівний тиск середовища.
Розлучення до війни і розлучення під час війни це зовсім різні речі. До ризиків які були до війни, нажаль вони не змінилися, додалися ризики, які сформувала війна. Тому у наших фахівців і партнерів паралельно з викликами часу формуються нові обов’язки, нові знання, нове розуміння ситуації, в якій сім’я потребує допомоги.
І ми робимо все, щоб про ці навички, і про нові знання, наші батьки, які є нашими бенефіціарами, змогли б дізнатись через нашу повсякденну роботу.
