«Ситуації, які сприймаються людьми як реальні,
реальні за своїми наслідками»
У. Томас
Цієї весни, якось пізно ввечері, я глянув на небо і побачив десятки цяток, які світились і пунктиром перетинали небо з заходу на схід. Відразу подумалося: чи це не армада інопланетних космічних кораблів? Злегка стривожився, поки не зрозумів, що це лише «космічний потяг» Ілона Маска.
Думаю, що не одному мені таке спало на думку. Деякі соціологічні дослідження показують, що більше 80% людей думають, що розумне життя існує ще десь у Всесвіті.
Цим поглядам більше двох тисяч років. Іноді вони були досить поширені, іноді загасали, але пройшли складну еволюцію від метафізичних спекуляцій через активне обговорення в науковій фантастиці до наукової гіпотези, що активно перевіряється в наші дні.
Багато видатних астрономів були переконані, і багато з них переконані й зараз в існуванні позаземних цивілізацій. Серед них і Отто Струве, (випускник Каразінського університету), Микола Кардашев, Карл Саган, Френк Дрейк і багато інших.
У 1960 році Френк Дрейк, до речі учень Отто Струве, запропонував своє відоме рівняння для оцінки числа N цивілізацій у нашій Галактиці, з якими ми могли б установити радіозв’язок. Число це виявилося настільки значним, що були запущені програми виявлення радіосигналів позаземних цивілізацій, які, однак, не дали ніяких результатів і поступово згорталися.
У 1995 році було дано новий поштовх до пошуку позаземних цивілізацій. Швейцарські астрофізики відкрили першу екзопланету (на відстані лише 50 світлових років від нас). За наступні 25 років було відкрито ще понад 4 тисячі екзопланет, серед яких є і такі, що дуже схожі за своїми параметрами на Землю.
Теоретично не можна виключити, що контакт земної і неземної цивілізацій (назвемо його для зручності Великим Контактом) може відбутися вже прямо завтра або наступного тижня.
І якщо він раптом станеться, які наслідки можливі?
Песимісти, наприклад Стівен Хокінг, вважають, що такий контакт може бути згубним для людей. Якщо сигнал з космосу все ж таки буде отримано, людству слід двічі подумати, чи варто відповідати на нього.
Якщо прибульці схожі на нас, це значить, що нічого доброго від них чекати не доводиться. Вони або знищать нас, або колонізують. Тому краще не потрапляти їм на очі.
Оптимісти, навпаки, вважають, що Контакт може навчити нас того, як уникнути загибелі в термоядерних війнах, як упоратися зі змінами клімату, як уникнути зіткнення з астероїдами, як позбутися згубних вірусних пандемій тощо.
Очевидно, що і в першому, і в другому випадку людство очікують серйозні потрясіння й випробування.
Чи готове воно протистояти вторгненню інопланетян?
Якщо масштаби вторгнення будуть посильні людському опору, чи зможемо ми згуртуватися перед обличчям цієї загрози?
Забути про політичні, культурні, релігійні, економічні та інші розбіжності, що роздирають людство?
У 1987 році, виступаючи на Генеральній асамблеї Організації Об’єднаних Націй, Рональд Рейган сказав: «Я іноді думаю, як швидко наші розбіжності в усьому світі зникли б, якби ми зіткнулися з інопланетною загрозою…».
Але, виходячи з того, що ми бачимо сьогодні, не можна бути впевненим у тому, що народи і країни здатні подолати свою політичну і культурну роз’єднаність і вийти на глобальний рівень консолідації, необхідний для протистояння агресивним прибульцям. Досить скромні спроби міжнародного об’єднання зусиль у боротьбі з Covid 19 не додають, на жаль, оптимізму.
Це стосовно прямого Великого Контакту.
Більш вірогідним виглядає сценарій дистанційного Контакту, який може статися у тому випадку, коли якийсь дослідний центр виявить у космосі радіосигнали вочевидь штучного походження, причому у формі, доступній для розшифровки і прочитання.
І в цьому випадку виникає багато питань. Чи дозріло людство для того, щоб прийняти таку інформацію? Чи не почнеться всесвітня паніка? Чи не відчуємо ми величезний культурний шок, який похитне основи наших філософських світоглядів, релігійних вірувань, політики, моралі і права?
Соціолог Дональд Тартер припускає, що культурне, теологічне і філософське знання, отримане від позаземного розуму, може послабити або, можливо, зруйнувати відданість існуючим людським інститутам (державі, релігії, сім’ї тощо).
Чи готові ми до такого шоку? Чи не спалахне глобальна ксенофобія? Як зміняться наука та освіта?
Навіть якщо прибульці будуть доброзичливими, то чи збереже людська цивілізація свою ідентичність, чи не буде повністю поглинута більш розвинутою цивілізацією, або зіллється з нею, залишивши при собі тільки свою історичну пам’ять?
Учені говорять про те, що сам процес розшифровки позаземних послань може бути причиною глибоких і тривалих соціальних турбуленцій, розтягнутися на десятиліття і навіть століття і виступати полем гострих політичних і культурних конфліктів.
Можливий також інший, більш драматичний перебіг подій. Майкл Мішо вважає, що, чим більше інформація від позаземних спільнот буде піддаватися розшифровці, тим більше ми повинні очікувати ксенофобської реакції проти інопланетного культурного впливу. Може виникнути опір уподібненню людей прибульцям. Деякі групи можуть демонізувати прибульців, нападати на їхні погляди як аморальні і злісні. Цілями при цьому можуть бути символи і артефакти інших цивілізацій. Найбільш уразливими цілями можуть бути люди, які інтерпретують і поширюють інформацію від позаземного розуму.
Як бачимо, найбільш інтенсивні дебати з приводу наслідків Контакту виходять за рамки природознавства, оскільки стосуються багатьох соціальних, політичних, філософських, релігійних питань. Не тільки астрономія, а й біологія, антропологія, історія та філософія, правознавство та інші соціальні науки можуть сприяти цій дискусії.
Учені-фізики та інженери часто використовують не фізичні і не технологічні пояснення можливої поведінки інопланетян, а вдаються до «соціологічного підходу», оскільки саме соціологи намагаються зрозуміти, як люди діють і чому.
Радянський астроном Самуїл Аронович Каплан ще в 1969 році писав, що є «цікава проблема еволюції спільнот розумних істот, що живуть поза Землею, – позаземних цивілізацій. Оскільки тут мова йде саме про розвиток суспільства, то можна говорити про появу по суті нового самостійного розділу науки, в якому повинні вивчатися ці, поки ще не відкриті суспільства. Ми пропонуємо, – писав він, – використовувати як назву цього розділу термін «екзосоціологія», за аналогією з «екзобіологією»».
Цей термін видається нам вдалим у перспективі розвитку міждисциплінарних дослідницьких зусиль у цьому проблемному полі.
Працюючи в рамках екзосоціологіі, представники природничих, соціальних і гуманітарних наук могли б об’єднувати зусилля для побудови типологій можливих позаземних цивілізацій, моделювання різних форм їхньої взаємодії і поведінки, передбачення можливих технологічних і соціокультурних наслідків Великого Контакту.
Існують чи не існують позаземні цивілізації? Науці це поки невідомо. Але існує велика й важлива тема в суспільній свідомості, яка століттями зацікавлює людський розум і яка в наш час набула абсолютно нового звучання. Це реальний соціальний феномен, частина сучасної соціокультурної динаміки.
Цей феномен породжує і стимулює безліч таких складних соціально-гуманітарних питань, як життя, смерть або безсмертя цивілізацій, можливість їхнього постбіологічного розвитку, переселення в машини і так далі. Як належить людству поводитися, щоб уникнути самознищення в ході подальшого технологічного розвитку? Від такої, скажімо, банальної причини, як виведення смертоносного вірусу або від такої, як створення невеликої «чорної діри», яка втягне в себе планету.
Виходячи з міждисциплінарного характеру проблеми, до її обговорення можуть долучитися представники самих різних галузей науки: астрономи і астрофізики, філософи, теологи, культурологи, соціологи, лінгвісти, історики та ін. Така багатоаспектна розмова представляється дуже важливою.
Розмірковуючи, нехай на гіпотетичному рівні, про позаземні цивілізації і позаземні суспільства, ми розмірковуємо тим самим про самих себе. Ці роздуми в перспективі допоможуть людству подивитися на себе «збоку», вимірювати і оцінювати себе в масштабах, несумірних із нашим сучасним досвідом.
Президент Соціологічної асоціації України,
ректор Харківського національного
університету імені В. Н. Каразіна,
академік НАН України
Віль Бакіров
