ХIV Міжнародна науково-практична конференція «Якубинська наукова сесія»

5 квітня 2019 року в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відбулася ХIV Міжнародна науково-практична конференція «Якубинська наукова сесія», присвячена 90-річчю від дня народження засновниці Харківської соціологічної школи Олени Олександрівни Якуби.

Організаторами конференції стали соціологічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та Харківське відділення Соціологічної асоціації України. У конференції взяли участь викладачі, аспіранти та студенти соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, соціологи з інших вишів Харкова, колеги з Києва, Львова, Одеси, Запоріжжя, Луцька, Івано-Франківська, Сум та інших міст України, а також гості з Білорусії та Сполучених Штатів Америки.

Програма конференції складалася з двох панелей: меморіальної та дискусійної. Меморіальна панель була присвячена історії Харківської соціологічної школи, творчому шляху Олени Олександрівни Якуби та інших представників Харківської школи. На дискусійній панелі відбулося обговорення питань соціологічного вивчення актуальних проблем сучасного українського суспільства.

На відкритті сесії з вітальним словом до учасників конференції звернулися Президент Соціологічної асоціації України, ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна академік НАН України В. Бакіров, декан соціологічного факультету кандидат соціологічних наук, доцент О. Мурадян, та доктор соціологічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Н. Черниш.

Робота сесії продовжилася доповіддю В. Бакірова «Олена Олександрівна Якуба та Харківська соціологічна школа», який акцентував увагу на тому, що існують критерії, завдяки яким можна ідентифікувати наукову школу: наявність авторитетного вченого, який об’єднує учнів навколо своєї ідеї і виступає лідером наукової школи; оригінальність науково-дослідницької програми; наявність механізмів відтворення, які забезпечують спадкоємність наукової традиції (явних і неявних знань); тривалий період діяльності (наявність декількох поколінь учених); наявність каналів презентації, поширення отриманого знання, які роблять внесок наукової школи видимим для всього наукового співтовариства (наявність наукових публікацій і, бажано, власних видань); зовнішнє визнання і висока оцінка роботи дослідницького колективу (наявність кандидатських і докторських дисертацій, які захищені в рамках певного теоретичного напрямку, наявність державних премій і нагород, авторських свідоцтв, патентів, визнання з боку зарубіжних наукових співтовариств у вигляді дипломів і почесних звань тощо). На думку доповідача всім цим критеріям відповідає створена О. О. Якубою соціологічна школа.

Розкриваючи видатну роль Олени Олександрівни Якуби у створенні Харківської соціологічної школи, доповідач підкреслив, що головним у ставленні Олени Олександрівни до людей, які її оточували (до близьких та рідних, друзів, колег, студентів, аспірантів) була любов, яку учні професора Якуби пронесуть через усе своє життя, як і свою любов до Вчителя.

Наступною стала доповідь віце-президента САУ, завідувачки кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктора соціологічних наук, професора Л. Сокурянської «Слово про Вчителя», в якій вона розкрила численні таланти Олени Олександрівни Якуби: талант організатора, соціологічної науки та соціологічної освіти, талант керівника, талант викладача, талант лектора, талант ученого, талант вчителя, талант учня, талант людяності.

Доктор соціологічних наук, професор, завідувачка кафедри соціальних структур та соціальних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка О. Куценко у своїй доповіді «Соціальна якість суспільства у вимірах соціальної активності: концептуальний здобуток О. О. Якуби» акцентувала увагу на евристичному потенціалі запропонованої О. Якубою концепції соціальної активності як прояву соціальності особистості/групи, що дозволяє здійснити розрізнення соціальної активності і активної діяльності в координатах норм права, побудувати трьохвимірну модель соціальної активності та описати зв’язок між макро- та мікропроцесами.

З великою цікавістю учасники конференції прослухали виступ доктора філологічних наук, завідувачки кафедри ділової англійської мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна І. Шевченко на тему «Право і моральність: парадокси науки та життя», в якому вона поділилась особистими спогадами про Олену Олександрівну Якубу. Не лише на роботі, але й поза робочим часом, як зазначила професор Шевченко І., Олена Олександрівна залишалась людиною, безкінечно відданою справі, якій вона присвятила все своє життя.

З наступних виступів учасники конференції дізналися про внесок у становлення та розвиток Харківської соціологічної школи соратників Олени Олександрівни Якуби, які представляли різні покоління університетських соціологів: Аліси Іллівни Андрющенко, Валерія Олександровича Правоторова, Віри Леонидівни Арбєніної, Вадима Ілліча Писаренка, Ірини Юріївни Бєлохвостікової.

«Людина з дуже великим серцем» — так назвала свій виступ про А. Андрющенко кандидат соціологічних наук, доцент, в. о. завідувача кафедри соціології управління та соціальної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна І. Євдокимова. У ньому вона розповідала не лише про численні здобутки Аліси Іллівни в галузі соціальної роботи, яка була для неї не тільки професією, а й покликанням. Велику увагу І. Євдокимова приділила розкриттю надзвичайних особистісних якостей Аліси Іллівни Андрющенко.

Величезний внесок у становлення Харківської соціологічної школи, започаткування соціологічної освіти в Харківському національному університеті зробив Валерій Олександрович Правоторов, про життєвий шлях та творчі здобутки якого розповів у своїй доповіді «Валерій Олександрович Правоторов: соціолог як доля» кандидат соціологічних наук, доцент, завідувач кафедри методів соціологічних досліджень Харківського національного університету В. Н. Каразіна О. Кізілов. Доповідач акцентував на ролі Валерія Правоторова у створенні однієї із перших в Україні кафедр методів соціологічних досліджень, першим завідувачем якої він був.

Зворушливий виступ кандидата соціологічних наук, доцента кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна В. Кутирьової «З Вірою в соціологію — (пам’яті Віри Леонідівни Арбєніної)» нікого не залишив байдужим. Роль цієї чудової людини та блискучого науковця у фундації Харківської соціологічної школи важко переоцінити. В. Арбєніна протягом багатьох років була завідувачкою соціологічної лабораторії, заступником декана з наукової роботи, відповідальним секретарем збірника наукових праць «Методологія, теорія та практика». За її керівництва та/або участі здійснені численні соціологічні дослідження з різноманітних проблем українського суспільства, в тому числі з питань міжнаціональних відносин. Їй належить перший в Україні підручник з етносоціології.

Виступ кандидата соціологічних наук, доцента кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна А. Ніколаєвської був присвячений безперечному емоційному лідеру соціологічної спільноти Харківського університету Вадиму Іллічу Писаренку. Будучи заступником декана з навчальної, а пізніше — з виховної роботи, він багато спілкувався зі студентами, допомагав їм у вирішенні тих чи інших проблем, що не могло не викликати велику повагу та любов до нього в студентському середовищі. Сферою наукових інтересів В. Писаренка було соціальне прогнозування та планування. На жаль, він рано пішов із життя, так і не здійснивши усі свої життєві та наукові плани.

Завершилася меморіальна панель доповіддю доктора соціологічних наук, професора кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Ю. Сороки. Свій виступ вона присвятила дуже талановитій та яскравій людині — Ірині Юріївні Бєлохвостіковій. Засновуючись на концепції соціальної активності О. О. Якуби, вона розробила концепцію творчої активності особистості, підтверджуючи її своїм власним життям і перш за все педагогічною діяльністю. Не випадково Ю. Сорока назвала свою доповідь «Творчество и чудотворство», запозичивши її у Б. Пастернака.

Після перерви конференція продовжила свою роботу у форматі дискусійної панелі, в межах якої було розглянуто низку надзвичайно актуальних та гострих тем сучасного українського суспільства. Таке обговорення є символічним для Якубинської сесії, якщо згадати заклики О. О. Якуби до соціальної відповідальності соціологів та дослідження реальних суспільних проблем.

Першим слово отримав фулбрайтівський дослідник в Україні Кристофер Коллісон (Університет Вашингтону, м. Сіетл, США), який представив результати свого дослідження «Після Євромайдану: виклики та можливості розбудови громадянського суспільства в Україні». Це дослідження, здійснене в методиці наративних інтерв’ю з громадськими активістами, представниками громадських організацій, місцевими політиками, співробітниками поліції у Києві, Львові, Одесі та Харкові, було спрямоване на вивчення громадських ініціатив, аналіз динаміки тих чи інших процесів у публічній сфері (зокрема процесу «ствердження простору», як його назвав К. Коллісон), проблем довіри, сприйняття грантової діяльності в українському суспільстві, а також способів та практик участі в політиці. Окрему увагу дослідник приділив дослідженню місцевого самоврядування та його перспектив у сучасних умовах, а також майбутньому реформування поліції. Доповідь К. Колінса викликала жваву дискусію, в якій взяли участь доктор соціологічних наук, професор І. Кононов (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка), кандидат соціологічних наук, доцент О. Сердюк (Харківський національний університет внутрішніх справ), доктор соціологічних наук, професор О. Куценко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), та старший викладач Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна А. Калашнікова.

Цікавим прикладом окреслення дослідницької, світоглядної та наукової рамки для роботи Якубинської сесії стали доповіді проф. І. Ф. Кононова «Ідеї Ульриха Бека в контексті сучасних методологічних пошуків у світовій соціології». Автор здійснив детальний огляд ключових ідей У. Бека, прив’язавши їх до проблематики трансформації Модерну, його транзицій та трансгресій до Другого Модерну, за допомогою чого У. Бек депроблематизує дискурс модерну та постмодерну, з одного боку, та випрацьовує цілісний арсенал категорій, ідей та методологій для осмислення змін у суспільствах останньої третини минулого століття, з іншого. Базуючись на цьому, І. Кононов запропонував низку цікавих методологічних, концептуальних та світоглядних уточнень до дослідження українського суспільства в умовах проблематизованої глобалізації, сумнівних миру та війни, безсумнівних економічних та політичних криз.

Відштовхуючись від такої загальнотеоретичної та загальносвітоглядної проблематизації, вся подальша робота конференції була спрямована, як і належить конференції, пам’яті О. О. Якуби, на обговорення результатів емпіричних соціологічних досліджень гострих соціальних проблем.

Цікавим у цьому сенсі був емоційний і дуже змістовний виступ доцента ОНУ імені І. І. Мечникова Романенко, яка у доповіді «Особливості організації та проведення онлайн-опитування старшокласників України» змалювала дуже важливий для галузевих соціологій та соціологічних методологій аспект. Йдеться про те, яким чином можна досліджувати (і що саме цьому заважає) таку соціальну групу, як підлітки між 15 та 18 роками, які навчаються у старших класах українських шкіл. С. Романенко систематизувала соціальні, методологічні, структурні, бюрократичні, юридичні складнощі, з якими стикаються соціологи при намаганні дослідити цю групу; обмеження щодо проведення таких досліджень, аргументувала їхню важливість, наводячи результати, одержані одеськими соціологами при проведенні опитувань в цьому малодослідженому середовищі. Саме тому озвучений авторкою наприкінці доповіді заклик об’єднати зусилля соціологів України у дослідженні зазначеної проблематики зустрів схвальні відгуки та розуміння як з боку присутніх членів Правління Соціологічної асоціації України, так і з боку інших учасників конференції.

Логічним продовженням виступу С. Романенко стала доповідь Вероніки Єсіної (Запорізький національний університет), яка закцентувала увагу на регіональних особливостях інклюзивної освіти школярів, зокрема, навела результати соціологічного дослідження щодо інституціоналізації інклюзивної освіти в Запоріжжі. Вона підкреслила, що опитані підлітки говорили як про позитивні, так і негативні сторони інклюзивної освіти в загальноосвітній школі. Незважаючи на подекуди неоднозначне сприйняття респондентами факту інклюзивного навчання, дослідження виявило, високу толерантність до дітей з особливими потребами з боку українських школярів.

Ще одна гостра проблема сучасного українського суспільства була розкрита у виступі Олексія Олександровича Сердюка (Харківський національний університет внутрішніх справ), який здійснив огляд масштабних досліджень, здійснених протягом 1995-2018 рр. та присвячених аналізу процесів наркотизації молоді. Засновуючись на результатах цих досліджень, він активно підтримав заклик С. Романенко щодо реалізації соціологами України спільних проектів з проблем життєдіяльності шкільної та студентської молоді.

Інший, але теж дуже актуальний, напрямок соціологічних досліджень запропонував О. Бондаренко, представник ГО «Соціальні дослідження та тренінгові кампанії» (м. Запоріжжя), який сконцентрував свою увагу на методиках дослідження корпоративної культури. Базуючись на власному досвіді та досвіді зазначеної організації, доповідач запропонував низку цікавих узагальнень щодо можливостей та обмежень соціологічного аналізу феномену корпоративної культури, її елементів, структурно-функціональних особливостей та практичного здійснення.

Ще більше урізноманітнив тематику запропонованих доповідей доктор соціологічних наук, Олексій Олександрович Мусієздов (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), який презентував у співавторстві з незалежною дослідницею С. А. Лучік-Мусієздовою досвід емпіричного дослідження харківської театральної публіки. Було представлено результати комплексного дослідження, здійсненого методами опитування глядачів перед та після спектаклів та експертного опитування адміністраторів та співробітників 10 харківських театрів на 8 театральних майданчиках. Зокрема, автори проаналізували практики та причини відвідування театрів, вплив на частоту таких відвідувань, рекомендацій друзів та знайомих, баланс розваг та розвитку в практиках харківських театралів, а також продемонстровано цікаві та неординарні реальні та можливі перспективи та наслідки таких досліджень.

Нарешті, ще одним виміром дискусій «Якубинської наукової сесії» став здійснений проф. Л. Хижняк виступ на тему «Метаморфози комунікативного досвіду в освітніх практиках». Вміло поєднуючи ліричні та суто наукові нотки у своєму виступі, Лариса Михайлівна запропонувала аналіз трансформацій освітнього простору за останні роки крізь призму не тільки соціологічних даних, але й і власного життєвого та професійного досвіду.

Таким чином, робота Якубинської наукової сесії квітневим днем 2019 року була вкрай різноманітною, з неочікуваними поворотами та тематичними аспектами, однак з постійним акцентом на актуальності, важливості та гостроті запропонованих доповідей, дискусійності та відповідального ставлення учасників конференції до піднятих проблем, що розглядалися. Це, власне, вже стало фірмовим знаком даної конференції, спрямованої перш за все на те, щоб дати можливість зустрітися однодумцям, знайти шляхи співпраці, обмінятися методологіями, думками та досягненнями тим, хто здійснює реальні емпіричні дослідження. Це дуже важливо, і будемо сподіватися, що і в подальшому такий майданчик наукового спілкування буде існувати, відтворюватися та розширюватися.

Якубинська сесія відбулася! До зустрічі на наступній конференції!

Борисов Роман Ігорович — кандидат соціологічних наук, старший викладач кафедри соціології
Голіков Олександр Сергійович — кандидат соціологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології

Ценностный нейтралитет — принцип воздержания от ценностных суждений в социальном познании, необходимый потому, что сквозь призму моральных ценностей социальная реальность недоступна ни восприятию, ни пониманию.